МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ Iван Iванович



Категории Проза ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Колись Iвана Iвановича було вигнано з третього курсу юридичного факультету за вольтер'янство (вiльнодумство, фiлософствування). Тепер вiн живе на чистiй i свiтлiй асфальтованiй вулицi Томаса Мора в хмарочосi, збудованому два роки рому, i його пролетарське сходження не пiдлягає нiякому сумнiву. Дружина Iвана Iвановича (партiйна кличка Жан) Марфа Галактiонiвна (партiйна кличка товаришка Галакта) — надзвичайно симпатична жiнка й цiлком вiдповiдає його партiйним прагненням. Вона нiколи не манiкюрить нiгтiв, i тiльки в останнiй час трохи манiкюрить для гiгiєни, одягається просто, хоч i зi смаком, але набагато дешевше так званих непманок. Марфа Галактiонiвна дуже любить читати Ленiна i Маркса. Але коли вона iнодi сiдає читати Ленiна й Маркса, рука сама тягнеться за Мопассаном. Сина вони назвали революцiйним iм'ям — Май, а доньку не менш революцiйним — Фiалка. Є ще мадмуазель Люсi — гувернантка i Яв-доха — радянська куховарка. Iван Iванович — зразковий член такоï-то колегiï, такого-то тресту. Свiй високий лоб i своï роговi окуляри протирає завжди бiлоснiжною хусткою. Членськi внески вiн вносить дуже акуратно i в строк, на жаль, цього нiхто не помiчає й не цiнує. А вiн же член товариствi Друг дiтей, Повiтрофлоту, Доброхiма, профспiлки i т. д. Iван Iванович i Марфа Галактiонiвна вдома проводять дискусiï щодо опозицiонерiв, про соцiалiзм i комунiзм, про вождiв, що ведуть позакулiсну боротьбу i зводять особистi рахунки. Дружин.i просить чоловiка не хвилюватися так, бо в нього ж серце! Приходить сусiд Методiй Кирилович i довго обговорює в кабiнетi з Марфою Галактiонiвною проблему полового питання. У Iвана Iвановича квартира всього на чотири кiмнати, i хоч кухарка в нього спить у коридорi на пiдлозi, комунiстична свiдомiсть не дозволяє йому просити розширення, тим бiльше, що в де кого з партiйних дiячiв-колег усього по три кiмнати. Меблi, килими, рояль, бiблiотека колись були реквiзованi у якогось помiщика, щось прикупив своє. Коли прийшли переписувати меблi, вiн сказав, що не пам'ятає, що державне, а що куплене ним самим, що подароване, тому попросив переписувати все пiдряд. Агент комхозу засоромився i сказав, що в такому разi вiн не буде нiчого писати зовсiм. Все зали шилося у розпорядженнi Iвана Iвановича. Вранцi Iван Iванович i Марфа Галактiонiвна довго обговорювали, що будуть ïсти на обiд, чи готувати другу страву чи нi. Вирiшили, що собi на друге вiзьмуть капчушок (копченоï риби) з вiрменською горiлкою, а дiтям хай куховарка приготує котлети. Марфа Галактiонiвна прочитує Явдосi лекцiю полiтграмоти за спiзнення, дiтям говорить, що треба бути всiм задоволеними, бо по вулицях бiгають сотнi голодних безпритульних, треба й про них не забувати. Пропонує гувернантцi Люсi повести дiтей на пiвтори години в дитячий садок, щоб не вiдривалися вiд колективного життя. У суботу Iван Iванович з дружиною та другом сiм'ï вирушають до кiнематографу й дивляться фiльми радянського виробництва, потiм обговорюють песимiстичнi пустишки. У четвер подружжя переодягається i йде на засiдання ком'ячейки (комунiстична ячейка, осередок, група). Вона одягає простеньку червону хустку i старенький жакет, нагадуючи робiтницю тютюновоï фабрики; вiн бере старенький капелюх i солдатську блузу часiв воєнного комунiзму. Щось надзвичайно зворушливе було в цьому переодяганнi, нiби це переодягання було подiбне до того, що його ми спостерiгаємо у вiвтаря.   У залi засiдань комосередку Iван Iванович сiв у першому ряду. Поруч — товаришка Галакта, далi — Методiй Кирилович. Вiн повiдомив сенсацiйну новину — в ïхнiй зразковiй ячейцi з'явився дискусiонщик. Збори почалися. Стали обирати голову засiдання. Усi скромно закричали, щоб був головний начальник Семен Якович. Той мило усмiхнувся й розвiв руками: не можу, мовляв, бо я головний доповiдач. Запропонували Методiя Кириловича, i в Iвана Iвановича неприємно йойкнуло пiд серцем — вiн був такий же член колегiï, такий же зам, але обрали не його. Дружина його заспокоïла — згiдно з останньою iнструкцiєю ЦК не можна обирати весь час Семена Яковича i його, треба ж видвигати й бiльш нижчi iнстанцiï. Iван Iванович вдячно подивився на Марфу Галактiонiвну й заспокоïвся. Доповiдач сказав, що минулого разу виступав про режим економiï. Але це питання треба розглянути й кожному особисто. Наприклад, управдiл Климентiй Степанович викинув недописаного |Олiвця замiсть того, щоб купити наконечник i дописати його до кiнця. Потiм сказав, що є вилазки проти самокритики, i з цим треба боротися. Семену Яковичу гучно зааплодували. Потiм дали слово дискусiонщику Лайтеру. Вiн тiльки вiдкрив рота, як усi зашумiли, почали його ганьбити й прогнали з трибуни. Тут попросив слова Iван Iванович i розгромив Лайтера, закiнчивши свою промову такими словами: Уберiть, будь ласка, вашi сумнiвнi руки вiд досягнень Пролетарiату i не морочте нам голови! Зiйшов з трибуни пiд гучнi оплески, цiлком задоволений собою як прекрасним оратором. Вдома Iван Iванович запитав у Марфи Галактiонiвни, чи не було йому випадково записок з питаннями пiсля виступу. Та вiдповiла, що нi, але вiн усе-таки став дивитися в портфелi — i знайшов якусь невiдому книжечку. Злякався, зблiд. Це була, може, й легальна, але ще не оголошена стенограма якогось пленуму ЦК. Зблiдла й Марфа Галактiонiвна. Чи не пiдсунув хтось це, щоб скомпрометувати його? Довго думали, хто може бути ïхнiм ворогом. Потiм розумна Марфа Галактiонiвна додумалася, що це, можливо, Семен Якович переплутав портфелi й поклав свою книжку Iвану Iвановичу. Коли йому подзвонили, то так i виявилося. Була зима, а в квартирi спекотно, душно. Це тому, що ïхнiй будинок викликав iнший на соцiалiстичне змагання — в кого буде теплiше. У Iвана Iвановича з'явилася генiальна iдея — прислужитися партiï якимось винаходом, наприклад, вигадати мухобiйку. Вiн написав заяву до комосередку, щоб його звiльнили вiд перенавантаження, i взявся за винахiд. Перечитав купу лiтератури i таки винайшов електричну мухобiйку. Правда, муха буде вбита тодi, як сяде на цю мухобiйку, та ще й у спецiальне мiсце. А сiдає вона не завжди туди. Але нiчого, головне — початок, чого вiн не встигне зробити — синок пiдростає, допрацює. Якось Iван Iванович лежав на канапi пiсля смачного обiду й читав газету. Раптом вичитав щось таке, що зблiд i пiдскочив. Не вiрив своïм очам. Там було повiдомлення про чергову чистку партiï. Хотiлося з кимось поговорити, але вдома була лише кухарка Iван Iванович зайшов на кухню, став розпитувати Явдоху, як ïй живеться. Та вiдповiла: ... Ми вже звикли, барин! Iван Iванович образився за барина, сказав, що вiн ïй не барин, а товариш, осi. може навiть допомогти ïй винести вiдро з помиями. Кухарка, звичайно, вiдро не давала, зав'язалася ледь не боротьба. А тут Марфа Галактiонiвна. Подумала, що ïï чоловiк залицяється до кухарки й прогнала ту. Ледве Iван Iванович прояснив ситуацiю. I розповiв про те, що вичитав у газетi. Захвилювалися, почали обговорювати й сподiватися, що ïх, членiв бюро, ця чистка не стосуватиметься. Але приïхала комiсiя, зробила висновок, що товариш Лайтер — не опозицiонер i не бузотер, а Iвану Iвановичу, Марфi Галактiонiв-нi, Методiю Кириловичу ще до чистки запропонували вийти з партiï. Перший раз Iван Iванович, схилившись на мухобiйку, заплакав не мажорними, а мiнорними сльозами. А в мене, говорить автор, ще цiла галерея iдеологiчно витриманих, монументально-реалiстичних типiв нашоï нiжно-прекрасноï епохи...   Коментар Повiсть М. Хвильового Iван Iванович — це сатира на новий радянський побут, написана в гоголiвськiй манерi. Героï твору проливали свою кров у революцiю (насправдi терлися в кабiнетах Нар освiти), тому, на ïхнiй погляд, заслужили сите й забезпечене життя в гарнiй квартирi з державно-своïми меблями, з гувернанткою та кухаркою. На партiйних зборах вони демонструють один перед одним свою вiрнiсть партiйним iдеям та партiйну дисциплiну Вдома точаться порожнi балачки. Героïв полонили честолюбство, лицемiрство. Вихiд iз партiï для них — трагедiя, це — перекритий доступ до всiх життєвих благ, якi вони завоювали поки що лише для себе, при цьому прикриваючись iнтересами пролетарiату.

Метки Iван Iванович, МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА 20-30-х РОКIВ XX СТ., ПРОЗА, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА 20-30-х РОКIВ XX СТ, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА, 20-30, РОКIВ, XX СТ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ Iван Iванович